В психолінгвістичному та глибинно-психологічному аналізі образу батька як демонічної фігури проявляється комплексний вплив на розвиток мовлення, комунікативну поведінку особистості та формування прихованих мовних бар'єрів між думкою й вербальною реалізацією. Дослідження розглядає вплив негативного («демонічного») батьківського архетипу крізь призму мовної взаємодії, нейробіології, типових комунікаційних актів та прихованих психологічних бар’єрів між мисленням і мовленням.[1][2][3][4]
1. Теоретичні основи: Архетип батька і демонічна фігура
- Юнг: демонічний батько — це зворотна сторона архетипу влади, що проявляється через страх, критицизм, авторитарність.
- Фрейд: батьківська фігура може бути джерелом внутрішнього конфлікту, а її демонічність асоціюється з джерелом гальмування, заборони й невротизації дитини.[4][5]
- Нейролінгвістика: травматичний батьківський вплив формує застій у розвитку мовлення, пригнічує комунікативні функції та порушує нейродинаміку мозку.[6][7][8]
2. Комунікаційний акт як такий
Комунікаційний акт — це складна психолінгвістична подія, в якій учасники здійснюють не лише інформаційний обмін, а й втілюють психологічні ролі.[9][10][11]
Ключові параметри:
- Ілокутивна сила: як мовлення використовується для реалізації влади, маніпуляції, наказу та емоційного тиску.
- Прагматичний контекст: в розмові з демонічною батьківською фігурою акти мовлення часто мають форму агресії, критики, суцільного контролю.
- Типові бар'єри:
- Страх помилки, критики або висміювання при спілкуванні з батьком-авторитарем.[12][13]
- Уникання ініціативи (мовчання дитини у відповідь на мовні дії батька).
- Фази комунікації: кодування думки → вибір мовної форми → декодування → зворотний зв'язок.[14][9]
Вплив демонічного батька:
- Батько як «комунікаційний демон» може блокувати мовленнєву активність дитини своїми реакціями (знеціненням, ультра-критикою, ігноруванням).[15][16]
- В таких сім'ях комунікація набуває конотації примусу і захисного мовчання.
3. Сублінгвальні мовні барʼєри
Сублінгвальні мовні бар’єри» — це глибинні перешкоди між мисленням і вербальною реалізацією, які формується як підсвідомі психологічні блоки.[2]
Означають:
- Внутрішній діалог: людина проводить обговорення «із собою», але не наважується озвучити думку зовні через страх оцінки чи внутрішнє протиставлення.[17][18][1]
- Емоційний гальмування: невпевненість, тривога, страх перед реакцією «демонічного» батька приводить до фрустрації та замикання думок всередині.
- Психолінгвістична природа: виникають і в нормі, і особливо гостро — при авторитарному, емоційно‐холодному чи непередбачуваному батьківському стилі.
- Нейродинаміка: бар'єри підтримуються нейросітками, які фіксують негативний досвід комунікації й блокують автоматичний перехід думки у мовленнєву експресію.[7]
- Мовчанка як форма самооборони: дитина/дорослий уникає говорити там, де очікує агресію, насмішку чи критицизм.
Приклади сублінгвальних бар'єрів:
| Тип бар'єру | Когнітивний механізм | Мовленнєвий прояв |
|-------------------------------|-------------------------------|------------------------------------------------------------|
| Страх помилки | Тривога, занижена самооцінка | Мовчанка, уникнення ініціативи |
| Критичний внутрішній діалог | Самооцінка, страх бути засудженим | «Я не скажу цього, бо мене висміють/карають» |
| Надмірна самокритика | Румінації, пригніченість | Замість озвучити думку – її «пережовування» |
| Брак слів/формулювання | Труднощі мовного вибору | «Не можу підібрати слова», замикання на змісті |
| Темп комунікації надто швидкий| Когнітивне перевантаження | Внутрішній монолог, замість діалогу |
4. Біохімія, нейрофізіологія, діагностика
- Лімбічна система та стрес: повторний негативний досвід з батьком-демоном посилює тривожність, активацію амігдали, сповільнює перехід думки у мовлення.[19][20][1][6]
- Комплекс інтеграції системи: порушується баланс між генератором думки (префронтальна кора) та мовленням (зона Брока, Верніке).
- Матеріальні/соціальні фактори: стрес війни, переїзди, емоційний холод призводять до посилення сублінгвальних бар'єрів у дітей.[21][22]
- Діагностика: аналіз й виявлення фраз, які дитина не наважується озвучити, фіксація змісту внутрішнього діалогу.
5. Терапевтичні підходи для подолання сублінгвальних бар'єрів
- Наративна терапія: вчить розповідати про внутрішній «монолог», поступово переводячи думку у безпечне зовнішнє мовлення.
- Групова терапія та емоційна підтримка: створює позитивний досвід комунікації, попереджає гіперкритичність.
- Психолінгвістична корекція: вправи для навчання перекладу думки в адекватний мовний вираз і прийняття помилок.
- Робота на рівні нейробіологічних патернів: залучення ігор, мультимодальних вправ, що тренують автоматизм переходу від думки до слова.
Висновки
Демонічний батько формує тонкі (сублінгвальні) мовні бар'єри, що відділяють думку від її вербалізації через страх, низьку самооцінку, емоційний тиск та когнітивне перевантаження. Подолання цих бар'єрів потребує комплексних психолінгвістичних методик, емоційної підтримки, осмислення та трансформації негативних архетипічних сценаріїв.
